Китай
У Глобальному звіті про зниклих безвісти за 2021 рік* згадується «велика кількість насильницьких зникнень» у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, де, за його словами, «членів уйгурської етнічної меншини насильно відправляють до того, що китайська влада називає «професійно-технічною освітою та навчальні центри», без інформації про їхнє місцеперебування та долю їхнім родинам».
У квітні 2021 року Human Rights Watch повідомляла , що близько мільйона людей утримували в 300-400 установах.
У Глобальному звіті також зазначається**, що «спостереження за житлом у визначеному місці (RSDL)» згідно зі статтею 73 зміненого Кримінально-процесуального закону та система ув’язнення liuzhi відповідно до Закону про національний нагляд (NSL) 2018 року цитуються як приводи для насильницькі та недобровільні зникнення.
Згідно з Глобальною доповіддю, у Китаї було зареєстровано численні випадки примусової чи недобровільної праці, які стосуються внутрішніх жертв торгівлі людьми та міжнародних трудових мігрантів. «Повідомлялося, що в сільській місцевості жінок все ще заманюють брехливими обіцянками хорошої роботи та кращого майбутнього, лише щоб вони потрапили в пастку примусових шлюбів, а деякі випадки становлять секс-торгівлю та примусову працю».*** У У 2009 році Китай ратифікував Протокол ООН про торгівлю людьми та почав впроваджувати закони та правила щодо заборони торгівлі людьми.
