Відповідальність держави

Велика кількість людей, які зникли безвісти з вимушених причин у всьому світі, є яскравим нагадуванням про постійну неспроможність захистити права людини та загалом забезпечити верховенство права.

Обставини, за яких люди зникають безвісти, різні, але часто пов’язані з численними порушеннями прав людини та зловживаннями щодо зниклої людини та її родини.

Щодо зниклої особи ці порушення та зловживання можуть порушувати право на безпеку та свободу, а також гідність особи; право на життя; право не піддаватися тортурам або жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню; право на сімейне життя та право на визнання правосуб’єктності.

8 принципів відповідальності держави за розшук зниклих безвісти

Держави несуть відповідальність за забезпечення тривалого миру, примирення та соціальної єдності – вирішення долі  зниклих безвісти осіб, а також захист людей від зникнення є невід’ємним елементом досягнення цієї мети.

Паризькі принципи

Міжнародні та регіональні правові рамки, що застосовуються до осіб, зниклих безвісти, включають:

Багато держав є учасниками цих правових документів. Однак дотримання міжнародних зобов’язань часто є неповним і вимагає імплементації законодавства відповідно до національного законодавства. Приклади національного законодавства, що стосуються питань зниклих безвісти, включають:

  • Закон про зниклих безвісти (2004) (Боснія і Герцеговина)
  • Закон про Управління у справах зниклих безвісти (створення, управління та виконання функцій) № 14 (2016) (Шрі-Ланка)
  • Указ про створення відділу пошуку зниклих безвісти в Колумбії (2017)
  • Закон про зниклих безвісти та насильницько зниклих осіб, Закон 105 (2018) (Ліван)

 

Primary menu pages

Прокрутка до верху